Об’єктивно про поліграф маніпулювання

FACUNDUS EST ERROR, CUM SIMPLEX SIT VERITAS!
БРЕХНЯ – КРАСНОМОВНА, ПРАВДА – ПРОСТА!

Можливості поліграфа

З життя: При працевлаштуванні в серйозну компанію, під час співбесіди мені повідомили, що в них викрали велику суму грошей і, одразу запропонували провести розслідування, за результатами якого й буде прийнято остаточне рішення.Фабула: «В момент крадіжки доступ до приміщення з грошима мали лише двоє співробітників і окрім них – викрасти більше нікому. На завтра, вже будуть розшифровані дані по техніці, які все покажуть. Хочемо подивитися, який буде твій результат, що можна перевірити».

Ок, беруся за роботу, проводжу розслідування, приймаю рішення – про повну непричетність обох.

Мені претензії, що такого бути не може, що техніка все розставить і т.д. За свій результат я спокійний, думаю, нажаль, зарплата яку пропонують на порядок вище, ніж будь-де, але звинувачувати непричетних я не буду.

Роботу я отримав. З’ясував: ситуація з крадіжкою була постановкою, а люди заздалегідь підготовленими. Попередніх кандидатів на роботу «забраковували», в зв’язку з тим, що дуже лихо знаходили «винного».

Буває і так!

У ДАНОМУ РОЗДІЛІ ТЕЗОВО Й ОБ`ЄКТИВНО ВИКЛАДЕНО МАТЕРІАЛ ЩОДО ЕФЕКТИВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ВИКОРИСТАННЯ ПОЛІГРАФУ

  1. Поліграф є різновид психофізіологічної апаратури і представляє собою: вимірювальний пристрій – і все! Поліграф – жодним чином не виявляє брехню, а лише реєструє зміни фізіологічних реакцій під час відповідей на пред’явлені запитання.
  2. Рішення про свідоме приховування інформації опитуваною особою – приймається спеціалістом, так само, як терапевт, наприклад, використовуючи стетоскоп/тонометр/термометр и т.д., вивчає симптоми організму і ставить діагноз. Принцип роботи стетоскопів однаковий; але, терапевти – різні, тому при ідентичних показниках і діагнози – різні.
  3. Важливо знати, хто є спеціаліст, який буде приймати рішення!: його/її вік, освіта, наявність життєвого та службового досвіду, де отримував(ла) та застосовував(ла) свої професійні навички, яку має практику, стаж і головне – мотивацію та усвідомлення ступеню відповідальності. На сьогоднішній день, в Україні більше, як 200 поліграфологів (включаючи відомчих) і їх кількість буде зростати.
  4. З’ясувати та сформувати власну думку ефективніше за все, якщо: САМОМУ СПРОБУВАТИ РОЗІБРАТИСЯ (на даному сайті викладаю: стисло, ємко, а головне об’єктивно) щодо реальних можливостей поліграфу і особисто поспілкуватися з поліграфологом (якщо для Вас це дійсно важливо). Основне питання, яке в першу чергу мало б Вас зацікавити – це «Чи намагаються Вами маніпулювати та ввести в оману щодо своїх реальних можливостей чи здібностей?» (заробляючи при цьому на виявленні брехні).
  5. Основа фізіологічного реагування під час проходження поліграфної перевірки – актуалізація базового людського інстинкту самозбереження і потреба опитуваної особи забезпечити свою безпеку: непричетному – щоб його помилково/безпідставно не звинуватили; причетному – щоб його не виявили. Всі гіпотези: про нейрони, спарки, стволові клітини головного мозку і т.д., залишаємо для наукових диспутів.
  6. Фактично, ми досліджуємо наступне: чи приховує людина інформацію про конкретні дії в минулому або ж ні. Все!
  7. Всі поліграфні дослідження узагальнюючи можливо розділити на: розслідування (сюди ж відносяться і сімейні стосунки) та кадрові тестування (працюючого персоналу чи кандидатів на працевлаштування).
  8. Найефективніше, застосовувати поліграфний комплекс при проведенні розслідувань, коли є факт про конкретну подію. Дослідження проводиться дискретно:
    1. Вивчаємо подію таким чином, щоб визначити, які саме конкретні дії причетна особа мала здійснити обов’язково (наприклад: відкрити сейф, дістати гроші, скопіювати файл, провести зустріч і т.д.);
    2. Які дії, з високою вірогідністю, могла здійснити причетна особа (наприклад: витратити, або ж передати кому-небудь хоча б частину грошей, зберігати де-небудь скопійований файл і т.д.);
    3. Після аналізу наявної інформації – формулюємо зрозумілі, чіткі запитання щодо визначених конкретних дій.
    4. Підготовлені запитання складаються в спеціальні тести за підібраною доцільною та ефективною методикою.
    5. Проводимо тестування: передтестова бесіда про принципи роботи поліграфа (як правило від 20 до 40 хв.); обов’язково – вільна розповідь опитуваного(ної) щодо досліджувальної події (для аналізу поведінкових ознак); запис тестів під контролем поліграфу (як правило до 50 хв.); післятестова бесіда (на разі необхідності); аналіз та оцінка отриманих матеріалів з метою прийняття рішення (час – заздалегідь не відомо).
  9. Кадрові тестування. В даному випадку, як правило відсутні факти про конкретну подію (інакше, це вже розслідування). Тому, ми визначаємо напрямки ризику: які саме дії наносять або нанесли шкоду/збитки працедавцю чи становлять для нього реальну/потенційну загрозу (наприклад залежності, приховуване кримінальне минуле і т.д.). Далі працюємо, майже за аналогічним алгоритмом (зі своєю методичною специфікою). Ефективний спосіб, як спрогнозувати можливу поведінку кандидата на працевлаштування на займаній посаді – це проаналізувати як він себе поводив раніше, наприклад на попередніх місцях роботи.
  10. Важливо: поліграфологи – не провидці і не екстрасенси, вони не передбачають майбутнє, як то: наміри що-небудь скоїти (можуть змінюватися під впливом зовнішніх факторів), а також почуття, емоції, фантазії (окремий психологічний/психіатричний вид діяльності).
  11. 11. Щодо т.зв. судових експертиз – на даний час статус судових експертів для проведення судової психологічної (саме психологічної, а не психофізіологічної) експертизи з використанням комп’ютерного поліграфу мають виключно атестовані і включені в реєстр експерти-психологи.
  12. Нормальний поліграфолог не займається маячнею і не буде включати при кадрових тестуваннях питання, які аж ніяк не можуть бути предметом об’єктивного дослідження, наприклад:

Фіксувалось у звітах

Обгрунтування

Методологічно більш коректні варіанти*

«Ви приховуєте, які-небудь свої психічні захворювання?»

Питання в такій формі явно виходить за межі наявної компетенції. Дослідження проводить поліграфолог, а не кваліфікований лікар-психіатр, який здатний і маючий право діагностувати психопатології.

1. «Ви коли-небудь перебували на обліках в психоневрологічному диспансері?»
2. «Ви коли-небудь проходили лікування в стаціонарі психоневрології?»
3. «Стосовно Вас, коли-небудь проводилась психолого-психіатрична експертиза (амбулаторна/стаціонарна)?»
«Працевлаштовуючись в дану компанію, Ви будете красти гроші або товар?» Питання про наміри, які завжди можуть змінитися. Вірогідно, що в такому контексті викличе фізіологічну реакцію, як відповідь на стимул: «Та поки що, про це, навіть не думав. Хоча, працевлаштуюсь, а там побачимо по ситуації…». 1. «Ви домовлялися з ким-небудь на привласнення фінансових ресурсів (майна або грошей) компанії?»
2. «Ви готувались яким-небудь чином викрадати майно на новій роботі?»
«Ви обманули працедавця, що являєтесь професійним: водієм/охоронцем/спеціалістом?» Питання стосується суб’єктивної оцінки особистих професійних якостей і не підлягає дослідженню. Вивчаються конкретні дії. 1. «Вас коли-небудь звільняли з роботи по дискредитації?»
2. «Вас коли-небудь звільняли з роботи за грубі службові порушення?»
3. «За останній рік, Ви сідали за кермо після вживання недопустимої дози алкоголю (в стані похмілля)?»
4. «Вас коли-небудь позбавляли права керування за порушення ПДР?»

*Не всі питання і не в будь-якій формі підлягають дослідженню з використанням поліграфу. В даній таблиці представлено лише деякі з можливих методологічно більш доречних варіантів (прикладів) встановлення приховування/не приховування інформації під час тестування за окремими ознаками.

Прийняття рішення за результатами поліграфного тестування завжди має суб’єктивний характер і одним оцінюванням поліграм тут не обійдешся. Це може відкривати максимально широкий спектр по маніпулюванню в ту чи іншу сторону. Наприклад, змінивши наголос чи тембр голосу під час задавання питань по тесту – і отримуємо вже інші показники. Особливе захоплення викликають т.зв. випадки тестувань відомих політиків на предмет їхньої чесності і непричетності до певних протиправних дій (Ці ситуації і фігуранти, нам усім відомі. «Він не брехав, саме так все і було!», – нічого окрім, як здивування чи навіть огиди не викликає: «А скільки коштує такий поліграф, а хто перевіряв поліграфолога…, матюки…»). Все це призводить до подальшої дискредитації професії і перетворює її в свідомості громадян на об’єкт для маніпулювання з метою «прибирати неугодних і обілювання своїх».

Нехай, «в свої ворота гол», але я б законодавчо закріпив, хоча б цивільно-правову відповідальність за наслідки прийнятих поліграфологом рішень.

 

БУДЬТЕ ПИЛЬНІ!